Знайшовся Томос РПЦ: В побачене важко повірити

Ось всі кажуть, що у російської православної церкви немає Томосу. Що немає ніяких документів, юридично затверджених та оформлених рішень. Що це все розкольники і сектанти.
Вирішив перевірити. Та ні. Мають. Виданий самим товаришем Сталіним. Документ, печатка, підписи. Все на місці.

Як називається церква в документі? – “Русская православная церковь”.

Знаєте що найсмішніше? Що такої організації як “Русская православная церковь” (РПЦ МП), до 1943 року ніколи не було взагалі. А в офіційних документах значилась – «Православная Российская Церковь» (ПРЦ). Що титул патріарха мав приставку “всея России”, яку Сталін поміняв на “всея Руси”.

Вловлюєте різницю між Русь і Росія? русская – росийская? Отож:)) Спритність слів – і ніякого шахрайства.

Щоб у вас не було сумнівів у назві церкви в офіційних церковних документах російської православної церкви, до цього “рішення-томосу”, ось вам витяг з Синоду 1917 року

А ось вам Декларація від митрополита Сергія 1927 р.. “Нам нужно не на словах, а на деле показать, что верными гражданами Советского Союза, лояльными к Советской власти, могут быть не только равнодушные к Православию люди, не только изменники ему, но и самые ревностные приверженцы его, для которых оно дорого, как истина и жизнь, со всеми его догматами и преданиями, со всем его каноническим и богослужебным укладом.” Церква в документі названа всеросийская православная церковь”.

Підсумовуючи, виходить, що Сталін і є засновником та батьком самоназваної “Русской православной церкви” (РПЦ МП), якої до 1943 року ніколи не було з такою назвою.

А цей документ, Постановление № 993, і є їх “Томосом”:)

Такі справи)

Звісно текст викладений з долею гумору. А яка в тексті частка цього гумору, це вже цікавіше питання.

Хтось буде казати, що це нічого не значить, подумаєш слово в назві видозмінили, церква була й до цього.

Так, церква була. Довший час вона була розкольницькою, довший час була без патріархії. Документа, який підтверджує надання їй (церкві) автокефалії як такого немає, це право лише опосередковано випливає з листування з Константинополем. І.т.д і т.п. Але зрештою це їх справи.

У церковних справах багато що тримається на політичних компромісах, а не на документах.

Суть не те, щоб довести канонічність/неканонічність російської церкви. Не важливо. Це їх проблеми.

Суть в тому, щоб показати як одним розчерком пера світської влади, назва церкви міняється кардинально. Титул патріарха туди ж.

Різниця між словом руський та російський така ж як різниця між словами римський та румунський. Змінені умовно дві літери, але які горизонти відкриваються…

І що саме цікавіше, ніхто з священнослужителів собі цим не заморочується. Подумаєш Сталін поміняв назву церкви. Нам подобається.

Тобто я правильно розумію, що якщо завтра Православна Церква Україна сама, чи завдяки Указу Президента, поміняє собі імя на, “Православна Церква України-Русі” (як приклад), це буде правильно, канонічно, і ні з ким це не треба буде погоджувати?

P.S. Для повноти картини даю фотоскрини з документів з архівів СБУ. Про собор “Русской православной церкви “1945 року.

“В связи с изложением НКГБ СССР предлагает:

1. Приступить к подбору кандидатов для участия на соборе из числа духовенства и мирян, наметив с этой целью лиц, имеющих религиозный авторитет среди духовенства и верующих и в то же время проверенных на агентурной или патриотической работе.

Важно обеспечить, чтобы в числе намеченных кандидатов преобладали агенты НКГБ, способные провести на соборе нужную нам линию;

3. Обязать агентов из числа епископов, участников предсоборного ноябрьского совещания, по прибытии в Москву, связаться с работниками 5 Отдела 2 Управления НКГБ СССР по телефонам:

“В соответствии с вышеизложенным, в дальнейшей работе по церковникам органам НКГБ необходимо руководствоваться следующим:

2. Наряду с этим обеспечить неослабное агентурное наблюдение за деятельностью епископов и остального духовенства православной церкви, пресекая возможные попытки с их стороны, превышения предоставленных им прав или использования этих прав в антисоветских целях.

3. Каждую вновь открываемую церковь обеспечивать проверенной агентурой из числа духовенства или церковного актива.

“В НКГБ СССР поступают сведения о намерении и попытках некоторых обновленческих: епископов и священников перейти из обновленческой церкви в патриаршую сергиевскую церковь.

В случае обращения к Вам за советом агентов из обновленческого духовенства, Вам следует рекомендовать подавать заявления на имя патриарха Сергия.”

Звісно всі документи проходять під грифом “совершенно секретно”.

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *