Вчора їздив по справах в Алушту. Підвезла попутка. Водій пенсійного віку зразу ж завівся про безнадію в Росії..

Вчора їздив по справах в Алушту.

Підвезла попутка. Водій пенсійного віку зразу ж завівся про безнадію в Росії: “всех уровняли в нищете… ничего не получишь, если ты не с “Единой России”…пьянь, рвань, чванство… Ни до чего хорошего не дожить”

Це я й так бачу майже на кожному кроці в Криму. Але водій найбільш здивував мене такою сентенцією: “Украина обязательно выберется. Наберется сил и прогонит ворье. Европа знает как это делать. В Украине народ работящий, вольнолюбивый, и ресурсы отменные, прежде всего земля”.

Я сказав, що, виходить, Україна – єдина надія для Криму. Він погодився: “Конечно. Никто ничего в отношении российского Крыма не признал”.

Ми розійшлися біля автовокзалу. Він поїхав на гору – на колишню вертолітну площадку.Я побажав дожити. Він усміхнувся…

Вячеслав Бойчук-Романюк

джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *