Вже так склалося, що ми з президентом сусіди. Я постійно мовчав, але сьогодні не втримався і …
Так сталося, що ми з президентом сусіди. Ну, майже. Величне тягнеться до високого, або навпаки… Щонайменше, коли він за містом, то їдемо ми до Києва тією ж дорогою.
Я декілька разів промовчав, але сьогодні не втримаюся.
Неодноразово я спостерігав картину розміщення бійців нацгвардії вздовж маршруту президентського кортежу. Цим видовищем насолоджуються всі села і водії, які користуються цією дорогою, аж до новообухівської траси.
Так було і сьогодні, приблизно о 10:00 ранку. Пропустимо той факт, що офіційний робочий день в нас починається о 9:00, а не в 11:00. Що дозволено пенсіонеру – не дозволено президенту, який 24/7. В теорії, звісно…
Питання в наступному: хто порадив Президенту це робити? І які асоціації виникають у нього, коли він дивиться на замерзлих солдатів через вікно свого броньованого Мерседес-Ровера.
Невже ні в кого не вистачає клепки пояснити, що цей «ланцюг» вояків не здатен запобігти жодному теракту. Максимум, що встигне зробити вояк – це сказати «ой!», коли добіжить до місця пригоди. А якщо цей вояк виявиться порохоботом, голодним, невиспаним і закоцюрблим від холоду?!
З точки зору безпеки, чим менше людей знає про Ваш маршрут, тим спокійніше їхати.
І, взагалі, я би радив забути про теракти. Це точно не є загрозою.
В українській політичній традиції виносити недолугих керівників на Майдані.
І, останнє запитання: звідки в народного голобородька такі кучмівські замашки?